- То Дід Мороз є насправді? - надією засяяли очі Андрія, коли матуся розповіла малому, як старий дід з білою бородою і мішком за плечима принесе хлопчикові під ялинку футбольний м'яч. - А Оленка казала, що ніякого Діда Мороза не існує, просто дорослі перевдягаються в його костюм, аби обманювати нас...
- Ти вже дорослий у мене, тому скажу тобі правду - Дід Мороз живе, але в казці. А до нас на Новий рік приходить звичайний дядечко, який працює Дідом Морозом. І шуба, валянки, рукавиці - це його форма, як у твого тата-лікаря білий халат і шапочка, - закінчила жінка і залишилася задоволеною власною винахідливістю.
Але засмутився п'ятирічний Андрій: йому так хотілося, щоб казка жила поряд із ним.
На думку психолога Оксани Наумич, директора "Центру свідомого батьківства", створюючи для сина (доньки) штучне доросле життя, ми робимо їм ведмежу послугу, бо перевантажуємо психо-емоційну, інтелектуальну сфери дитини, позбавляємо її радості від отримання інформації. Такі діти зазвичай ростуть колючими, грубими, і мовчазними, на відміну від однолітків.

Де живе Дід Мороз

Отже, не відбирайте в малюка те, чого не маємо ми (дорослі)- віри в чудеса, в казку. Розмовляйте з ним зрозумілою йому мовою - мовою дитинства. Візьміть карту або глобус і знайдіть разом із сином Лапландію, де живе Дід Мороз, розкажіть малому, як старий звідти їде до нас на свято. Якщо малюк сумнівається через якусь Оленку, поясність, що дівчинка не бачила справжнього Діда Мороза. А до вашого Андрійка він неодмінно прийде, правда, за однієї умови - якщо хлопчик буде слухняним і допомагатиме вам. Оце й буде стимулом для дитини у підготовці до Нового року.

Зробіть сина рівноправним учасником підготовки до свята

Головне - участь малюка в цьому процесі. Запитайте у сина, де в кімнаті поставити ялинку. Візьміть його із собою до магазину, щоб вибрати ялинкові прикраси, а ще ліпше - виготовте їх разом. І хай ці вироби будуть не такими досконалими, як хочеться вам, обов'язково повісьте їх на чільному місці - дитина повинна бачити результат своєї діяльності на ялинці, на вікні тощо. Цінуючи працю сина, поважаючи його думку, ви піднімаєте самооцінку малюка, вчите власним прикладом поважати вас. Залучіть дитину й до сервіровки столу (можна, наприклад, доручити розкладання виделок, серветок - безпечних предметів), нехай якусь дрібницю допоможе й на кухні (почистити варену картоплю).
Добре перед Новорічними святами відвідати з малюком церкву, показати ікону Ісуса Христа і пояснити, чому ми святкуємо Різдво (звичайно, якщо родина сповідує духовні принципи).

"Мамо, хіба подарунки можна відбирати?"

* Подарунком не може бути светр, шапка, чобітки, - речі, котрі ви б все одно купили дитині.

* Не даруйте те, чого в малюка удосталь (наприклад, 10-у машинку).

* Подарунок має захопити, приємно здивувати, принести радість синові чи доньці. Скажімо, купіть цікаву книгу, що в наш час батьки роблять рідко, відеокасету з улюбленим мультиплікаційним героєм тощо.

* Подаруйте річ, про яку мріяла дитина. Для цього за кілька місяців до свята поспостерігайте за своїм малюком. Можете прямо запитати, який би подарунок він хотів отримати від Діда Мороза.

* Коли вранці 1 січня малюк підійде до ялинки, нехай знайде там кілька подарунків. Не змішуйте подарунок від Діда Мороза із вашим - батьківським. Запам'ятайте: перший - найважливіший для дитини.

* Запакуйте подарунки в різні коробочки: дарма що, вони будуть малесенькі, із недорогими речами, але обов'язково - гарно оформлені, яскраві.

* Не кладіть у кожен подарунок цукерки, щоб потім не довелося їх конфіскувати у дитини, хвилюючись за її здоров'я. Бо то не подарунок, якщо його забирають.

* Найліпше із солодощів покласти банан, хурму, яблуко (гіпоалергенні фрукти) і по одній цукерці кількох видів - стільки, щоб дитина не переїла і ви були спокійні.

"Діду Морозе, зроби так, щоб тато і мама на свято були зі мною"

Складаючи плани щодо місця святкування Нового року, врахуйте бажання сина чи доньки. Зважте: щодня, коли ви на роботі, дитині бракує вашої уваги, тепла, елементарного спілкування з вами. І якщо ви Новий рік підете зустрічати до друзів, залишивши малюка на бабусю, він не відчує смак справжнього свята: бо без вас воно нічим не відрізняється від буднів. До того ж дитина вважатиме: тато з мамою мене зрадили.
Тож, не жертвуйте синівською любов'ю і відданістю. Запросіть друзів до себе або візьміть із собою в гості сина. А якщо вашому малюку до 3-ьох років, бажано зовсім відмовитися від великих галасливих компаній. Згадайте про те, що Новий рік - родинне свято, тому, мабуть, варто його зустріч у колі рідних зробити сімейною традицією.
Забудьте у святкову ніч про дитячий розпорядок - не вкладайте сина силоміць у ліжко, коли він не хоче спати, а хоче веселитися разом із вами (також ризикуйте виступити в дитячих очах зрадниками).
У передноворічні й різдвяні дні проводиться чимало громадських ранків, концертів, спектаклів для дітей, куди, на жаль, не всі батьки мають змогу повести своїх синів і доньок. Та в жодному разі не можна казати дитині, що у вас немає грошей: їй важко збагнути це. Створіть удома таке свято, щоб малюк не сумував і не заздрив тим, хто побував на громадській ялинці, - із хлопушками, феєрверком, костюмами, масками (костюм зайчика не тільки для свята в дитсадку чи "великої" ялинки).
І самі причепуріться (не придумайте сісти за святковий стіл у халаті) - і тоді ваш малюк остаточно переконається, що настало свято, бо матуся така гарна...