Як довго зможете ви перебувати в кімнаті на самоті, маючи під рукою все необхідне для існування і знаючи, що поряд, за дверима, є люди? Звичайно, це залежить від індивідуальних особливостей кожного, та рано чи пізно ви все ж таки залишите комфортну “клітку”, щоб утамувати свій комунікативний голод. У схожих умовах перебуває і ваш малюк протягом вагітності, тільки на відміну від вас, він не має жодних шансів вийти зі своєї “кімнатки” і дізнатися, що, де і коли. Тому активними рухами в лоні матері дитина натякає, що хоче спілкуватися, - “Поговори зі мною, мамо”.
Допомогти батькам у цій серйозній справі покликаний метод гоптонамії (тактильного і голосового впливу на малюка), технікою котрого володіли ще наші прабабусі, правда, не знали його французької назви.
Суть методу полягає в тому, що кожен співбесідник обирає властивий лише йому (найближчий і найзручніший) спосіб голосового й тактильного впливу на малюка. Наприклад, мати співає, погладжуючи живіт (у ділянці, де відчула рухи дитини), а батько читає вірш, імітуючи пальцями рук ходіння. Можна співати обом, але різні пісні і бажано дитячі, розказувати казки, легенди (коротенькі). Дуже добре спілкуватися із малюком двома мовами, скажімо, мати – рідною, батько – англійською. Уже в цей період дитина здатна сприймати іноземну. Але застерігаю – не кладіть на живіт навушники, щоб малюк слухав спеціальні навчальні касети. Зі знанням кількох мов він все одно не народиться, а цим тільки злякаєте його, до того ж малюку потрібен ваш живий голос. Звідси зрозуміло, що і включати касету із голосом батька, який тимчасово у відрядженні, також марно. Чоловікам, робота яких пов’язана із від’їздами з дому, не варто зовсім займатися гоптонамією, бо метод передбачає постійний контакт із дитиною – щодня, в однаковий час, а не тоді, коли забажалося вам чи знайшлася вільна хвилина у вас. І пояснювати малюкові, що тато у відрядженні, - смішно: дитя ж реагує на тембр голосу, інтонацію, а не на значення слів, а тому образиться, не почувши тата у визначений час. Але застосування цього методу не позбавляє батька, як і матір, звичайного спілкування із дитиною, не регламентованого часом.
Чому ведемо розмову тільки про батьків? Справа в тому, що вашій крихітці поки що, як і в перші місяці життя після народження, достатньо невеликого кола співбесідників – “тато, мама і я”. Можна залучати старших сина/доньку і домашніх тварин.
Обираючи час для спілкування за методом гоптонамії, треба орієнтуватися на період найактивніших рухів малюка і на свою зайнятість (ви повинні перебувати наодинці із дитиною і не відволікатися на телевізор, борщ на плиті тощо). Мати зручно вмощується (сідає або лягає) і оголює ту частину живота, де найвідчутніші сигнали малюка. Протягом 10-15 хвилин проказує свій віршик (якщо короткий – повторює), не забуваючи про рухи рукою. Батькові заняття із дитям мають бути віддаленні в часі від материних щонайменше на дві години, а ще ліпше – проходити вранці, якщо жінка спілкується вечері або навпаки. Вибір тактильного впливу залежить від вашої фантазії – можна застосувати маленькі дзвоники, трубочки для фен-шую, іграшки (іноді старший братик, розмовляючи із майбутньою сестричкою, їздить по материному животу машинкою). Не бійтеся фантазувати, слухайте свої батьківські бажання.
Цікава реакція малюка на ваші дії – тільки-но зазвучить ваш голос, дитина раптово припиняє рухатися, затихає. Вона прислухається, вивчає голос і доторки – своєрідна захисна реакція дитячого організму. Період адаптації (малюк не відповідає вам) зазвичай триває кілька днів, іноді – тиждень. При постійному контакті дитина швидко звикає до таких занять і після короткої паузи-мовчання (пізнає, хто там) відразу відповідає вам у руку крізь стінку живота, точно відтворюючи ваші рухи (гладить, постукує тощо). За це ви обов’язково маєте похвалити своє маля, чим заохотите до наступних “сеансів” спілкування, покажете, що проявляти ініціативу – добре. Діти, позбавлені утробного спілкування, вирізняються з-поміж однолітків замкнутістю, відлюдькуватістю, пасивністю, вони неохоче йдуть на контакт, бояться чимось поцікавитися.
Дочекавшись упевненої відповіді малюка на ваші дії, наступного дня відтягніть початок спілкування на кілька хвилин – побачите, що у звичний час дитина буде стукати вам у ту частину живота, котру гладите протягом бесіди. І в цей момент ви відповідаєте, що все нормально, що не забули про своє дитя, а потім продовжуєте традиційне заняття. Саме в процесі такого спілкування зароджується адекватне довірливе ставлення дитини до батьків. Окрім того, ці уроки сприяють розвитку клітин головного мозку малюка, бо дають йому велику кількість інформації. На більш пізніх строках вагітності ви помітите, як дитина прагне нового, - під час спілкування вона всім своїм тільцем пересуватиметься в ту ділянку живота, до котрої доторкається ваша рука. Тому в такий спосіб легко перевертати малюків, які неправильно лежать у лоні матері. Добре реагує маля на доторки собаки холодним носом. Цікаво, якщо періодично на животі відпочиватиме кішка, муркочучи, така дитина в майбутньому спокійно спатиме під батькове хропіння.
Спілкування за методом гоптонамії – своєрідні природні уроки дисципліни: привчають дитя до певного розпорядку дня, вчать виконувати свої обіцянки. Можливо, для когось це смішно, але моральні якості треба формувати поетапно, починаючи вже з утробного періоду, а не сподіватися на школу, а потім армію.
Кожна мати повинна вести щоденник рухів малюка, котрі виникають під час “уроків” спілкування. У першій колонці проставляйте дату, у другій фіксуйте характер рухів (на що вони схожі), у третій записуйте власні емоції, які відчуваєте в той момент. Четверта – це ваші думки, які виникли саме під час рухів малюка, а в п’яту заносьте відчуття дитини (що по-вашому відчуває вона тоді). Пізніше ці записи допоможуть вам вгадувати бажання малюка по його рухах – чого він хоче, що не подобається, чи комфортно йому тощо. А після народження ви зможете розуміти дитину з півслова, на невербальному рівні (як кажуть, читатимете її думки).